На основі дослідження еякуляту можна оцінити кількість, об’єм, рухливість та морфологію сперматозоїдів, а також ступінь пошкодження (фрагментації) їхньої ДНК. Це окремий незалежний показник для оцінювання якості сперми. Саме пошкодження ДНК сперматозоїдів є дуже поширеною причиною чоловічого безпліддя.
ДНК сперматозоїдів досліджується за допомогою спеціального тесту, який називається Halosperm G2. Під час цього дослідження за допомогою спеціальних розчинів визначається співвідношення між сперматозоїдами з інтактною ДНК та сперматозоїдами з фрагментованої ДНК. Порівнюючи ці дані, ми отримуємо відсоток пошкоджених клітин — індекс фрагментації ДНК (DFI).
Це обстеження особливо важливе у випадках нез’ясованих причин безпліддя або повторних спонтанних абортів. Перевага полягає в тому, що, як і спермограма, аналіз на фрагментацію ДНК сперми можна виконати, використовуючи один зразок еякуляту.
